Гостя з Індокитаю
Росте у нашому місті цікава тропічна рослина – дюшенея індійська. Свою назву вона отримала на честь Антуана Ніколаса Дюшена (1747-1827 рр.) – видатного французького ботаніка XVIII ст., автора прекрасної праці, присвяченої суницям. А дюшенея настільки схожа на них, що пересічна людина гляне на неї і подумає: «Чим не суниці?».
За схожість називали її колись індійськими суницями, тепер часто вживається назва «несправжньосуниці індійські».
Чим же заслужила дюшенея славу суничного двійника?
Листки у неї трійчасті, довгочерешкові, а плоди – рожево-червоні, блискучі ягоди, з маленькими горішками-насінинами на поверхні. Квітки у дюшенеї невеликі (2,5—3 см у діаметрі), на довгих квітконосах, але не білі, а яскраво-жовті. Ягоди її абсолютно неїстівні – волокнисті, з неприємним смаком і запахом, окрім цього, вони містять деякі речовини агліконової природи, які здатні спричинити слабке отруєння.
У дикоростучому стані дюшенея розповсюджена на території Японії, Китаю, Індії та на Малайських островах. У 1800—1835 рр. завезена до ботанічних садів країн Південної Європи і Середземномор’я, дещо пізніше потрапила до Південної Америки. Там, де клімат з високими середньорічними температурами і підвищеною вологістю дюшенея зустрічається у здичавілому стані. На території СНД зарості здичавілої дюшенеї існують в основному поблизу ботанічних садів Чорноморського узбережжя Кавказу.
Лишається загадкою, як ця далека тропічна гостя потрапила до Бердичева. А головне, як рослина, що не терпить тривалого зниження температури, пристосувалася до умов аж ніяк нетропічної Бердичівщини? У деяких місцях вона навіть зайняла стійке місце у природному рослинному покриві.
На території Бердичева дюшенея індійська зустрічається здебільшого у парках, деяких садах. Найбільше їй «сподобалось» на території районної лікарні, де вона місцями утворює щільний килим.
Перші знахідки дюшенеї у місті зафіксовано на початку 80-х років. Відтоді її популяція поступово збільшується і займає нові території. Розмножується у наших умовах вона виключно вегетативно – «вусами», бо насіння не достигає.
Рослина має деяке господарське значення. Вона є цінною декоративною рослиною для вертикального озеленення. З ранньої весни до пізньої осені дюшенея приваблива завдяки ефектним, яскраво-жовтим квіткам і великим червоним плодикам. Навіть листки у неї декоративні – яскраво-зелені навесні, а наприкінці літа і восени – рожево-червоні Тому дюшенею можна порекомендувати до введення в структуру присадибного та загальноміського озеленення.
Опубликовано: Галяс, А. В. Гостя з Індокитаю / А. В. Галяс // Земля Бердичівська. – 2003. – № 3 (15226). – С. 4.
Loading ...